Медичний дієтологічний центр здоров'я та смачної дієти

Зовсім не казкові крайнощі

Хто на світі всіх миліше, всіх рум’яніше та біліше?

Бідна зла мачуха з казки про Білосніжку! В її час психоаналітиків ще не було, а то б їй сказали, що не треба на дзеркало нарікати, коли комплекс відмінниці загострився. Сьогоднішні цей комплекс погрожує не масовими отруєннями Білосніжок чорнобильськими яблуками, а розвитком психічного захворювання – дисморфофобією. Судіть самі: ми живемо в непростий час. У нас дуже багато можливостей, багато і умов для їх здійснення. На обкладинках глянцевих журналів, кіно та телеекранах ми бачимо образ успішної сучасної жінки. Вона розумна, талановита, має свій стиль та обов’язково струнка та красива. Такий образ в жіночій свідомості закладається ще в дитячому віці (згадайте хоча б ляльку Барбі!).


Таким чином, краса починає сприйматися як обов’язковий атрибут успішності. Особливо сильною є ця установка у підлітків і молодих жінок з комплексом відмінниці. Вони в усьому повинні бути кращими. І якщо щось в житті не виходить (а у них завжди щось не так, з огляду завищених вимог до себе), то вони починають шукати причину своїх невдач. Благо довго шукати не доводиться – недоліки в зовнішності є у всіх, навіть у визнаних красунь. Залишається лише порівняти себе з черговою cover-girl та усвідомити свою недосконалість. Неважливо, що над створенням образу “дівчини з обкладинки” працює ціла когорта стилістів, перукарів, візажистів та фотографів, а до церемонії вручення Оскара зірки готуються ретельніше, ніж спортсмени до Олімпійських ігор. У всьому треба бути кращою. Так народжується ненависть до своєї зовнішності, по науковому дисморфофобія. Від прагнення добре виглядати її відрізняє суб’єктивний характер переживань. Вдавані недоліки в зовнішності часто бувають уявними, а причиною “зациклення” може стати кинуте кимось невтішне слово або глузливий погляд. Дуже часто такі люди стають клієнтами пластичних хірургів, причому постійними. Або вони і після операції незадоволені результатом, або з легкістю знаходять новий недолік, що вимагає серйозної корекції.

Ні-чо-го-я-не-хо-чу!
Для стану принцеси з “Бременських музик” в медицині теж є своя назва – нервова анорексія. У її випадку вона викликана переживаннями з приводу цих самих музик, а в наш час вона найчастіше викликана іншою причиною. Якщо відразу до самої себе викликає повнота, дійсна або уявна, то до дисморфофобії можуть приєднатися анорексія та булімія. Анорексія – це відмова від їжі, супроводжувана самотортуванням з приводу кожного з’їденого шматочка та викликом блювоти для позбавлення від такої ненависної їжі. У західній пресі тема анорексії так популярна, що її приписують практично всім зіркам, – майже професійна хвороба виходить. Щодо всіх невідомо, але офіційні підтвердження свого часу були отримані від Джері Холівел, яка раптово перетворилася з дівчини із досить пишними формами в наочний посібник з анатомії. Навіть винахідниця аеробіки Джейн Фонда заявила, що довгі роки страждала від анорексії.
Анорексія зовсім не невинне захворювання. Як результат, зменшується працездатність, погіршується сон, випадає волосся (а на пізніх стадіях і зуби), порушується нормальне функціонування шлунково-кишківного тракту, наступають ендокринні розлади: дисфункція яєчників, аменорея (припинення місячних). Якщо вміст жиру в організмі падає нижче 12 відсотків, припиняється вироблення гормонів естрогенів, тому що для їх синтезу потрібні жири. Різке зниження маси тіла призводить до припинення місячних, та далеко не завжди після набору ваги цикл вдається відновити. За статистикою від 3 до 15 відсотків хворих на анорексію гинуть від виснаження.

Всього-всього, та побільше!
А ось Вінні-Пуху поставити діагноз не вийде. Він, хоч і любив дуже смачно пообідати, їв побільше все ж у гостях, по святах, не приховуючи свого відмінного апетиту. Добрий апетит теж може перерости в захворювання – булімію. Булімія – це напади неконтрольованої обжерливості та, як наслідок, часті набіги на холодильник. Вони можуть бути від “горя” – усвідомлення своєї повноти та відчуття безвиході, або ж супроводжувати анорексію у вигляді зривів та наступних за ними ще жорсткіших катувань. На відміну від Вінні-Пуха, страждаючі на булімію піддаються обжерливості наодинці, поки ніхто не бачить, так як після чергового спустошення всіх їстівних запасів відчувають болісні докори сумління. Найчастіше вони позбавляються від з’їденого, викликаючи блювоту. З часом необхідність у цьому відпадає – після будь-якого з’їденого шматочка починає вивертати навиворіт. Булімія теж відома знаменитостям – худишка Кейт Мосс деякий час навіть наймала спеціального “дієтичного поліцейського”, який ретельно контролював, що і коли вона їсть і не підпускав її до їжі в позаурочний час.

Не робіть з їжі культ!
У часи казкових героїв не було не тільки психоаналітиків, а й таблиць калорійності та харчової цінності, а то би неодмінно з’явився персонаж, який би чахнув не над златом, а над цими самими таблицями.
На тлі анорексії та булімії орторексія – одержимість правильним харчуванням – виглядає досить необразливо. Ну що може бути поганого в ретельному аналізі свого раціону та контролі над харчуванням? Та як відрізнити турботу про своє здоров’я від манії правильного харчування? По-перше, той хто страждає на орторексію, ніколи не дозволить собі з’їсти що-небудь дуже смачне, але не зовсім корисне, навіть у свята. По-друге, думки про те, що і коли він буде їсти та наскільки ця їжа буде збалансованою, займають у нього не менше 3-х годин на день. По-третє, на людей, що харчуються неправильно (з його точки зору), він дивиться з неприхованою неприязню та презирством. Звичайно, від орторексії не розвиваються ендокринні розлади та не випадає волосся, але великі втрати все ж загрожують. Коло інтересів замикається на підрахунку калорій та поживній цінності, що, безумовно, значною мірою ускладнить спілкування з людьми. Крім того, не варто забувати, що смачна їжа – це одне з небагатьох доступних задоволень та все життя собі в ньому відмовляти – просто нерозумно.

Доктор Айболить
При запущених випадках дисморфофобії з усіма витікаючими з неї наслідками бесіди з подругою навряд чи допоможуть. Необхідна допомога психотерапевта, який зможе визначити справжню причину виникнення хвороби та навчити адекватно сприймати саму себе. Дисморфофобія – аж ніяк не можна назвати нешкідливим розладом, в особливо важких випадках для лікування можуть призначити антидепресанти, транквілізатори та навіть нейролептики – препарати, що застосовуються для лікування шизофренії та маніакально-депресивного психозу, які пригнічують глибокі невротичні та психічні процеси в мозку.

Для лікування анорексії, крім психотерапевта, знадобиться допомога ендокринолога та гастроентеролога-дієтолога. Їх головним завданням буде навчити організм знову нормально сприймати їжу. Ефективність роботи лікарів залежить від багатьох факторів: строків хвороби, віку пацієнтки та підтримки близьких. Термін одужання може затягнутися на роки. У більшості випадків це захворювання вимагає госпіталізації. За кордоном існують спеціальні реабілітаційні центри для аноректиків.

Складнощі під час лікуванням дисморфофобії та супутніх йому розладів пов’язані з тим, що хворі, як правило, не визнають себе такими. Суворі обмеження в харчуванні вони називають “здоровим способом життя”. Тому уважно придивіться до себе: якщо ви ретельно підраховуєте енергетичну цінність продуктів, відчуваєте до себе огиду, якщо з’їдаєте хоча б на калорію більше вашої норми, а пропустивши навіть одне тренування в спортзалі переживаєте муки совісті, то це не дисципліна, це – фанатизм.

Підготовлено фахівцем медичного дієтологічного центру «DietCenter»

Задать вопрос менеджеру
Введіть своє ім'я та номер телефону і
ми зв'яжемося з Вами найближчим часом!
Задать вопрос менеджеру
Введіть своє ім'я та номер телефону і
ми зв'яжемося з Вами найближчим часом!
Пройти тест«Отримай персональну програму харчування від дієтолога онлайн або в клініці»