Петрушка належить до родини селерових дворічних рослин, її батьківщиною вважається узбережжя Середземномор’я. Переважно росте на кам’янистому наносному ґрунті недалеко від води.
Петрушку почали культивувати ще в античній Греції. Згодом її розповсюдження та популярність росли, і у середньовіччі вона стала звичною пряністю по всій Західній Європі. У Росії петрушка також відома з давніх часів, але спочатку її вирощували як лікарську рослину. Ця дивовижна рослина є одним з найбільш часто уживаних інгредієнтів у народній та традиційній медицині, адже вона чудово справляється з багатьма хворобами.
Петрушка містить величезну кількість мінералів та корисних речовин, а вміст вітаміну С перевищує показники багатьох фруктів та овочів. Наприклад, сто грамів молодої зелені петрушки містить 2 добові норми вітаміну С, що майже у два рази перевищує показники лимона. Цей пряний овоч має досить велику кількість каротину, що дозволяє поставити його на один рівень із морквою. У ста грамах петрушки також 2 добові норми такого важливого мікроелементу як провітамін А. У цій дивовижній зелені є вітаміни групи В, фолієва кислота та солі заліза, магнію й калію, а також інулін, який регулює кількість та обмін глюкози в крові.
Петрушку застосовують при хворобах нирок, виразці, гастриті. Вона незамінна при поганому зорі та запальних процесах. Неймовірно корисною властивістю цієї зелені також є здатність чудово відбілювати зуби та зміцнювати ясна.
Особливо гармонійно петрушка поєднується з тушкованими та свіжими овочами, м’ясними продуктами та рибою. Важливо, що ця зелень не втрачає своїх цілющих та смакових якостей навіть при тривалій термічній обробці.
Найчастіше петрушку використовують у свіжому та сушеному вигляді, рідше в солоному. Її листя отримало широке застосування у всіляких салатах, а стебла та коренеплоди виступають у ролі відмінної добавки до супів та гарнірів. Особливо вишукано вона поєднується з рибою. Свіжа зелень петрушки, яка підлягала заморожуванню, повністю зберігає всі свої властивості протягом досить тривалого часу.